Майк ДЭВИС

Голос за кадром: «Пока самолёт идет на посадку, ваш взгляд прикован к окну. Сцена внизу поражает: 24 квадратных мили архипелага кораллового цвета в форме почти собранного паззла, изображающего карту мира. В зелёном мелководье между континентами ясно различимы контуры пирамид Гизы и римского Колизея.

 

( Читати ДО КІНЦЯ )

 

ОСІНЬ 2009

7/09 Документальний фільм «Кошмар Дарвіна» (Darwin’s Nightmare, 2004). Режисер: Хуберт Саупер.

Танзанія, 60-ті роки. В озеро Вікторія (найбільше тропічне озеро світу) впускають рибу-хижака – нільську щуку – яка знищує майже всю фауну озера. Екологічна катастрофа породжує прибуткову індустрію: біле мясо величезної риби експортується до Європи. Але ця торгівля, не покращила рівень життя місцевого населення, навпаки: за інтенсивним експортом йде не менш інтенсивний імпорт, на цей раз зброї…

Девід Гребер – американський антрополог, професор Лондонського університету. Викладав у Єльському університеті, звідки звільнений за свою активну політичну позицію. Член радикальної міжнародної спілки «Індустріальні робітники світу».

Борг - це рабство. Рабство - це борг

Дозвольте мені розпочати з інституту рабства, роль якого, на мою думку, є ключовою.

В більшості епох і країн рабство розглядається як наслідок війни. Якщо ви здалися у полон, то віддали у завдаток своє життя - цей борг виявляється абсолютним, незмірним.

Ще однією типовою рисою рабства є те, що рабів можна купити чи продати. З цього моменту абсолютний борг перестає бути абсолютним - фактично його можна точно підрахувати. Є значні підстави вважати, що такого роду торгівля зробила можливим створення нашої сучасної форми грошей.

І якщо рабство є боргом, то борг може привести в рабство.

Самоорганізація громадян проти влади: Південна Африка

Досвід південноафриканських рухів протесту доводить, що свої інтереси можна захищати, не сподіваючись на владу та всілякі “широкі коаліції”.

Авторизований переклад: Артем Чапай

Після того, як режим апартеїду впав, і Нельсон Мандела в 1994 році став президентом, бідняки Південно-Африканської Республіки (ПАР) сподівалися на реальні зміни на краще.

Справді, Хартія Свободи - програмний документ Африканського Національного Конгресу (АНК) від 1955 року - обіцяла перерозподіл земель і національного багатства на користь біднішої (чорної) більшості населення країни. В часи апартеїду ця більшість політично усунена від отримання справедливої частки. Однак уже через кілька років після перемоги Мандели стало зрозумілим: обіцянки виконані не будуть.

На кого залишалося сподіватися простим людям, коли навіть АНК, який був найбільшою силою в боротьбі з апартеїдом, “зрадив ідеали” африканського Майдану? Тільки на самих себе: на власну організовану дію.

особливо якщо ви читали шматки з класичних економістів тіпо Адама Сміта чи Дж.Ст.Мілля -
Свіфт, як завжди, вхоплює суть.

via master_genie 

Джонатан Свифт

Скромное предложение, имеющее целью не допустить, чтобы дети бедняков в Ирландии были в тягость своим родителям или своей родине, и, напротив, сделать их полезными для общества

Печальное зрелище предстает перед теми, кто прогуливается по этому большому городу или путешествует по стране, когда они видят на улицах, на дорогах и у дверей хижин толпы нищих женщин с тремя, четырьмя или шестью детьми в лохмотьях, пристающих к каждому прохожему за милостыней. Эти матери, не имея возможности честным трудом заработать себе на пропитание, вынуждены все время блуждать по улицам, вымаливая подаяния для своих беспомощных младенцев; а те, когда вырастают, или становятся ворами, за отсутствием работы, или покидают свою любимую родину для того, чтобы сражаться за претендента на трон в Испании, или же продают себя на Барбадос.

Я думаю, что все партии согласны с тем, что такое громадное количество детей на руках, на спине или под ногами у матерей, а часто и у отцов, представляет собою лишнюю обузу для нашего королевства

Надія на велику дію

Щоразу, читаючи про 1968-й рік і загалом про ті часи, я відчуваю сильну ностальгію - або, скоріше, жаль, що не жив у в ту пору або що в наш час не відбувається чогось подібного. Здавалось би, проблем нітрохи не менше: Ірак як повторення В'єтнаму, економічний колоніалізм як повторення колоніалізму класичного, криза 2008-present як повторення кризи 1967-го (яка, до того ж, була меншою за масштабами) - однак відсутність будь-якого руху, що був би хоч трохи подібним до руху 1960-х у цілому, як мінімум, Західному світі. Тоді - численні організації, кожна з яких спершу бореться за вирішення окремих проблем - і всі вони РАПТОМ резонують в одну велику історичну подію. Зараз - свідомі спроби об'єднання, які не можуть вилитись у щось більше за окремі акції, приурочені до конкретних дат або пов'язані з окремими подіями.

Мемуари Везермена

Нещодавно у США вийшла книга "Underground" Марка Рудда, котрий був одним з чільників захоплення Колумбійського університету з антивоєнними й антирасистськими вимогами. Потім, несподівано для себе, він став одним із фактичних лідерів радикальних Weathermen, які сім років пробули в підпіллі, закладаючи вибухівку і підриваючи державні установи (але жодного разу не поранивши людину!), і яких влада так і не змогла впіймати. Раніше я пробував читати теорії та формальну історію руху 1960-х - але все залишалося незрозумілим, а часто і нудним. У цьому випадку - читаю книжку запоєм і рекомендую тим, хто знає англійську, скачати і прочитати. Тим, хто не знає - сподіватись на переклад. Правда, російська "Ультракультура" наказала довго жити, а хто ще може таке перекласти бодай російською (про українську мовчимо) - не знаю.

сам філософ за формальною освітою,
щєтаю шо отакими мають бути справжні філософи :)



Мы публикуем обращение независимой студенческой инициативы за право на бесплатное образование, которая три с лишним недели назад осуществила захват факультетского здания в Загребе.

ОДИН МИР, ОДНА БОРЬБА

ОБРАЗОВАНИЕ - НЕ ТОВАР

В понедельник, 20 апреля 2009 года, независимая студенческая инициатива за право на бесплатное образование начала мирный захват факультета гуманитарных и общественных наук в Загребе (Хорватия). Они осуществили его, требуя права на бесплатное образование для всех и за отмену всякой платы за обучение на всех уровнях высшего образования: для бакалавров, магистров и аспирантов. Во время оккупации факультета каждый имеет право входит и выходить из здания, но регулярные занятия не проводятся. Вместо этого

Каждый имеет право посещать эти заседания, принимать участие в дискуссии и голосовать, независимо от того студенты они или обычные граждане. Исход борьбы за бесплатное образование касается не только студентов, он касается будущего всего общества, так как каждый член общества имеет право участвовать в принятии решений на пленарных заседаниях.

На этой странице вы найдете информацию об инициативе за право на бесплатное образование, а также переводы нескольких самых важных документов на иностранные языки. Для получения большей информации о причинах протеста и о том, почему студенты решили организовать его именно в такой манере см. FAQ.

На настоящий момент мы получили многочисленные письма поддержки от частных лиц и от организаций из Хорватии и из-за рубежа. Среди тех, кто выразил нам поддержку: Ноам Хомский, Юдит Батлер и Славой Жижек. Полный список тех, кто нас поддержал см. здесь.

International Working Woman's Day (IWD) is marked on March 8 every year. It is a major day of global celebration for the economic, political and social achievements of women.

Started as a political event, the holiday blended in the culture of many countries (primarily Russia and the countries of former Soviet bloc). In some celebrations, the day lost its political flavour, and became simply an occasion for men to express their love to the women around them in a way somewhat similar to Mother's Day and St Valentine's Day mixed together. In others, however, the political and human rights theme as designated by the United Nations runs strong, and political and social awareness of the struggles of women worldwide are brought out and examined in a hopeful manner.

Libertarias is a Spanish historical drama made in 1996. It was written and directed by Vicente Aranda.

In 1936, Maria (Ariadna Gil), a young nun is recruited by Pilar (Ana Belén), a militant feminist, into an anarchist militia following the onset of the Spanish Civil War. Guided by the older woman, Maria is exposed to the realities of war and revolution, and comes to question her former, sheltered life.