Вісенте Фернандес - "король маріачі".

оце скачав і ностальгірую за Мексикою :)

без паролю на Рапідшарі:

24 exitos (24 хіта)

De que manera te olvido - як мені тебе забути

De que manera te olvido - чвстина 2

Не так давно авторитетний обкладинковий блог The Book Design Review оприлюдив свою добірку найкращих книжкових обкладинок 2008 року. Надихнувшись прикладом, ми спробували оцінити успіхи українських видавців та дизайнерів у цій царині.

далі текст тут: http://translitera.org/2008/top_book_covers_2008/

Перше місце: Поштамт. Чарльз Буковскі - Факт.

(дійсно кльова :)

Друге місце: Гамлет, принц данський. Вільям Шекспір - А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА.

(ну, скажу так, не в моєму смаку)

ну і власне чьо я пощю.
може для профі воно не так круто, але імхо суперова.
ШОБ ЗНАЛИ - АВТОР cataracty,
дизайнер офігенних постерів для saveoldkyiv,
і власне, одна з двох людей які почали саму Збережи старий Київ

Третє місце: Авантюра. Практичні реалії мандрів по-бідняцькі. Артем Чапай - Sky Country


от що пишуть на самому "трансліті":

По правді, ми самі дещо здивовані, як “Авантюра” потрапила в цей перелік. Є підозри, що тут спрацювала симпатія до самого тексту, який так чарівно несхожий на весь сучукроліт. Якість колажу на обкладинці - десь на рівні хорошої фотожаби, мода на які вже підупадає. Сама ідея гібриду свободи на барикадах з генералом Сапатою на трасі зі зразковою розміткою посеред пустелі підкуповує хіба що безпосередньою шизонутістю - цілком в дусі самої книжки. Яка, до речі, зверстана так собі - чого варта лише рамка на кожній сторінці. Чому не використали яскравий образ із епіграфа - статую Христа з Ріо, що стоїть посеред траси й голосує обома руками - незрозуміло. Можливо, дизайнер тверезо оцінив свої сили.

дизайрена недооцінюють :р

додав останню із можливих за раз юзерпик -
про одну з основних сторін свого інтересу
(не-укр звучить але як мислю в дану мить так і пишу)

отже - хтось знає хто це?
(якшо просто вгадувати,
можна глянути на назву портрета в якості юзерпики)

а оск. в суботу ввечері народу мало ггг,
то просто цікаво чи хто взагалі це побачить і здогадається

Надішли фотожарт - отримай культову книгу Артема Чапая

---

Ви любите жарти та вмієте побачити цікаве там, де його не бачив ніхто?

Надішліть найкращий київський фотоприкол і отримайте книжку Артема Чапая "Авантюра: практичні реалії мандрів по-бідняцьки. Еротико-політичний документальний калейдоскоп" з автографом автора! ( Read more... )
ггг "культову". так от як це створюється ;)

http://sumno.com/content/view/2635/28/
( Read more... )
«Авантюра» Артема Чапая геть не схожа на книгу письменника-дрочуна, іншими словами – славетного вигадника з бурхливою фантазією. Хоча кілька сцен дрочіння в книзі, все ж, присутні, втім, вони, як і загалом калейдоскоп мандрівника – цілком реалістичні.
( Read more... )

в купі різних технічних форматів, з усіма картинками:
http://chtyvo.org.ua/authors/Chapai_Artem/Avantura/

у форматі fb2 від behemotik:
http://www.ukma.kiev.ua/~kunia/jj/avantura.fb2.zip

pashyrey виклав його на постійній основі і без обмеження швидкості.

або постійно ось тут, але без картинок (журнал Ліб.ру):
Артем Чапай. Авантюра

http://zhurnal.lib.ru/c/chapaj_a/avantura.shtml

в такому разі картинки на сайті 1+1 у відгуку by logvynenko:
http://tsn.ua/analitika/ukrayintsi-na-revolyutsiyi-kaktusiv-foto.html

карочє вільне використання, копіювання і копілефт,
бо копірайт як такий морально застарів і хуйовий.

щодо власне паперової книжки, то всьо вказано тут:
http://chapeye.livejournal.com/457641.html

спасибі logvynenko:

Українці на революції кактусів (фото)

Принаймні один — точно. Це Артем Чапай. Нещодавно вийшла його книжка про подорожі Північною та Центральною Америкою "Авантюра, або практичні реалії мандрів по-бідняцьки".

Найбільше пригод зустріли двох друзів — Чапая і Сімона — на Кубі та в Мексиці. Саме цим країнам присвячена найбільша частина книги. Артем вважає, що книга буде цікавою здебільшого його друзям, хоча насправді вона не про нього. Вона про американців. Вона про нелюбов до Штатів, вона про любов до латинос і загалом — любов.

( обкладинка в натуральну величину )

у мене мої примірники закінчилися.

наскільки я знаю, більш-менш регулярно книжка є в доступі:
- на predmet.com.ua у гіггстера, це якшо з доставкою.
- Книгарня Є (Золоті ворота)
- мережа Книжковий супермаркет (КС)
- мережа Буква.

або онлайн: Артем Чапай. Авантюра
***

піпєц серйозний офіційний пр :)
кілька відгуків:
Любі авантюристи - День
Українці на революції кактусів - 1+1
Вокруг света за пять книг - 24
Чапай: туда и обратно - Афиша
Артем Чапай марить усесвітньою любов"ю - Газета по-українськи
Сказки и быль Латинской Америки - Газета по-київськи
Мандри по-бідняцьки Латинською Америкою - Моє місто

***
фрагмент із книжки в Газеті по-українськи


****

ше тут окремо хочу дуже-дуже дякувати:

supersymetriya власне за здійснену пропозицію видати кнішку
pani_grunia - літературна правка нелітературної мови
(прасті міня, чверть правок я все ж навмисне проігнорував).
Собсвінна головним чином вона й подала ідею зробити книжку, ше коли я був у Гватемалі.
cataracty офігітітільна обкладинка
Антон Булах - верстка карт, фото та корціног

Пасіба тим, хто писав на задню сторінку:
Невідомий інтернет-недоброзичливець, який атжог настільки,
шо я не втримався від спокуси додати комент на кнішку.
Софія Андрухович - яка, чекаючи тоді дитину, не полінувалася прочитати це гоніво.
Павло Солодько varto_ua (поміж усього, аффтар моєї улюбленої української книжки "Четверта революція", яка здобула найбільшу кількість голосів у конкурсі ВВС на книжку року, але звісно, таке буржуї нагородити не могли гиги)
Таня Кремінь tani_flint, з чиєї статті про дауншифтерів і прочіх я безсовісно стибзив шматок. дякую за дозвіл ;)


Ніззя не зацінити людей, які зробили можливим перший стрибок у Західну півкулю,
не надто сподіваючись шо я колись поверну гроші ;)
karpenter
hrumplik
cytrusova
giggster
Саня Виховський
aktyvist
а тагже fil_losoff, який вибив гонорари наперед на ше не написані статті, з переробок яких утворилися перші кілька розділів.
і навпаки, och, без чийої допомоги аж із Хранції я б чорт знає як і коли взагалі повернувся з Нікарагуа до США.
lanthilda якій напастой скаржився в далеку Бразіляндію коли були хрінові момєнти.
lena_hades у якої вже під Москвою зловживав гостинністю по дорозі назад.

окреме спасибі Бонкові, за спонування писати і навіть читання ше найперших спроб

і всі кого в жеже нема або не знаю, але хто підвозив автостопом, поїв/годував/ночував/пригрівів/помагав собсна у тих краях.
але про декого з них є в самому тексті.

якшо кого вдрух не згадав тут, не бийте дуже сильно.

це відкладалося ше від 1 березня,
але кажуть шо десь через тиждень таки буде
презетнація в книгарні Є.
я ше толком не роздуплився коли саме,
напишу на тому тижні разом з усім шо треба.
ні слова про забудови ггг.
це про бомжування в Латинській Америці.
наразі дякую всім хто памагав,
напишу більше десь на тому тижні.



( читабельніше )

і все-таки нагадаю,
що сьогодні о 19.00 акція проти будови в парку
на вул. Уманській 14 ;)

поки роздупляюся про нашу "бюджетну" Туреччину -
осьо колонка в Український Тиждень про Україну як європейську Мексику.
канєшно редакція трохи підредагувала ;)
а внизу "читайте також" усіляка чухня протилежного змісту, особливо про "незаконний" бля "рай"
від одного "кімнатного скінхеда".

ЄвроМексика

 

  

Уряд у Києві намагається протистояти "нелегальній міграції" через Україну до Європейського Союзу. Уряд у Мехіко несамовито бореться з мігрантами, які прагнуть перебратися через Мексику до США з південних країн. В обох випадках значна частина мігрантів "осідає" в країні, що мала стати для них транзитною, - не змігши пройти останній, найскладніший кордон.

Коли я був у Мексиці, то на південному її кордоні зустрічав на вокзалах багато людей із Гватемали, Гондурасу й навіть країн Південної Америки. Не повірите, але між ними й мексиканцями є різниця – незважаючи на одну расу. І внаслідок державної пропаганди боротьби з "нелегальною міграцією" виникає справжній расизм. В Україні - не в останню чергу через ту ж «нелегальну» риторику - теж виникає расизм. І українці так само застосовують подвійні стандарти до чужинців, забуваючи, що й наші родичі чи, принаймні, земляки десь зазнають подібного ставлення. 

оце зараз перекладаю одне тіпо документальне шоу,
де чуваки мандрують взагалі без грошей.
ше поки йду по скрипту, слухаю сумного Ману Чао.
і так блін пронікся.

-Хтось розмовляє англійською?..
Можна тут поспати?
- Це просто школа, вам доведеться пошукати собі інше місце. У Польщі найкраще місце, щоб ось так поспати – це десь біля церкви.

Настільки реалістично... Згадав як я лазив практично без грошей по Гватемалі,
і поки день то ще кльово - то моркву то картоплю десь знайдеш.
А ввечері тяжко. Церкви, здавалося б, церкви - ввічливо відфутболюють тебе.
В Антігуа я обійшов штук вісім, і в результаті спав у спальнику під лавочкою в парку...

і ніхто з цього не робив телешоу гггг реаліті во плоті

calavera no llora serenada del amor
calavera no llora no tiene corazon.
soñe otro mundo, soñe conseguirlo,
soñe despertar...
tam lejos i tan serca

4:23 PM
grunia: Читайте у „Молоді України” враження київського студента Артема Чапая про подорож Центральною Америкою. Чому герой матеріалу Ганни Г*** говорить, що якби кудись емігрував, то тільки в Мексику? Про сакральні традиції українського народу – у рубриці „Відпочиваймо!” А також, як завше, багато спорту, кросворд і прогноз погоди на найближчі дні. 6 minutes

4:29 PM
me: ого. це аткуда?
4:30 PM
grunia: розсилка уніану

me: прєкольно. ганна г*** - це lj user perchenya :) ми кадато бухали під диктофон ггг
4:31 PM
grunia: бгггг

Молодой в Новом Орлеане
Голодая, сидя в барах
и шляясь по улицам
часами,( Read more... )

Новый Орлеан дал мне это
никто не называл
меня по имени


ни телефона
ни машины
ни работы
ни хрена


я и крысы
и моя молодость
однажды
я знаю это время
даже в его
ничтожности
это был просто
праздник
для моей души.

Young in New Orleans
starving there, sitting around the bars,
and at night walking the streets for
hours,( Read more... )

New Orleans gave me
that.
nobody ever called
my name.

no telephone,
no car,
no job,
no
anything.

me and the
rats
and my youth,
one time,
that time
I knew
even through the
nothingness,
it was a
celebration
of something not to
do
but only
know.

reminded by fil_losoff

(ап чьом недавно судівлєнієм узнав)

а все іде, як завжди, з дитинства.

недавно просто tani_flint питала в рамцях одного проекту т.ск.
зокрема чому бросєл усьо і поїхав мандрувать.

коли я був ну не то шоб маленький але невеликий,
батьки часто крутили такого співака Юрія Лозу.

і там є отака пісня:
Вот мне и стало за тридцать,
самоє врємя мєчтать
о дальокіх мірах о бєскрайніх морях...

і ото видно вразило бо й зараз весь час думки
шоб "до тридцяти поваландатись але здійснити мрії"
штоп нє било мучітільно больно
за бісцельно прожитиє годи.
а кар"єра-муєра - потім успєїццо. це не основне.

і ше у Лози є така пісня "на малінькам плату я тіха упливу".
ну а я ж як був не то шоб маленькихй але невеликий,
то не метафорично а буквально тожи сприймав...

ну і ото. один із чинників.
і канєшно читання всяких джеківлондонів-майнрідів тожи не помогло...

на вас тожи дєцкопрослухані пєсні впливають, шо нє?

українська. я якось полюбив штатівські заправки, бо там, на відміну від інших країн, більшість автостопу доводилося робити через них: підходиш до людей і просишся, на дорогах майже не стають.
ну й узагалі, це такі собі оази: тут і кав"ярні завжди, і могозінчеги. і туалет ггг

я перетнув кордон в Ель-Пасо 1 лютого ввечері, цілу ніч не спав, вибирався за місто. о третій ночі мене підібрала одна жіночка, і я пригрівся в машині й заснув.
вона розбудила мене на світанку, коли стала попити кави.
це була малесенька заправочка, на дві чи три помпи, десь посеред прерії, навіть не в місті.
і я туди зайшов і завис.
на стінах висіли якісь фотографії чи не з дев"ятнадцятого століття: якісь індіанці, ковбої, старі наче справжні афіші WANTED, по магазину стояли якісь старі дерев"яні колеса, висіли шкіряні сідла, розвішені якісь підкови.
кава в чайничках. і чи то таке місце й час, чи так мені чого було - всі люди, що заходили поки ми там залишалися, були якісь спокійні й дуже добрі. зайшла якась літня пара з усмішками. якась жінка на пізній стадії вагітності сьорбала чайок.
надворі валив лапатий сніг, а всередині гріли повітря такі рідні, старомодні електрообігрівачі з розжареними спіралями.

english. i came to love american gas stations, as i had to do most hitchhiking there via them, unlike in in other countries where people usually just stop on roads.
when i crossed to El Paso, TX on February 1st i was walking half the night until a middle-aged lady picked me up at 3 a.m.
i fell asleep in the warm car and she woke me up at dawn to drink coffee.
it was a tiny two or three-pump gas station in the prairies, about four hours I-10 or was it already I-20 East from El Paso toward Fort Worth.
we came in and the gas station was full of old, old photoes of Indians, cowboys, the WANTED signs of like nineteenth century, wooden wheels, horseshoes, saddles.
maybe it was the place or maybe just the way i felt but everyone coming there was kin of serene and peaceful and friendly. a middle-aged smiling couple, a pregnant woman sipping her tea.
it was snowing outside, and inside, old-fashioned electric heaters were keeping us warm.

русский. я полюбил штатовские заправки, поскольку там, в отличие от других стран, почти весь автостоп надо было делать через них: подходишь к людям и спрашиваешь. а на дорогах они почти не останавливаются. заправки там - как оазисы.
я пересек границу в Эль-Пасо вечером 1 февраля и всю ночь выбирался за город, пока в 3 ночи меня не подобрала одна женщина. я пригрелся и уснул в машине, а на заре она разбудила меня выпить кофе.
это была крохотная заправочка, где-то посреди прерий, вне городов и городков.
стены внутри увешаны старыми фотографиями каких-то индейцев, шерифов, ковбоев, афишами WANTED, уставлена деревянными колесями, кожаными седлами, какими-то подковами.
и то ли это место такое, то ли я так себя чувстовад - все входящие были какими-то спокойными и дружелюбными. старая улыбающаяся пара. беременная женщина попивала чаёк.
за окном падал снег хлопьями, а внутри воздух грели старомодные, такие родные электрообогреватели с раскаленными спиралями.

брат надибав за прізвищем у гуглі, показав.
мені ж таки Панама свого часу дала візу!
ucraniano - aprobada - Vodianyi Anton

абыыыыыдна, да?

йобана Коста Рікська мігра єдина виїбнулась і відмовила з усіх.
клята штатівська колонія блянах.
а я ж не мав грошей через неї перелетіти.

а вєдь мохби іщьо жить і жить :/

всьо, тепер до гостинної Панами сам б-г велів колись та з"їздити :)

а до речі, зацініть за лінком, скіко таких усьо-таки українців :))))))

як то кажуть:

Україно, Украї-гі-гіно,
після далечі доріг
вірне серце твого си-ги-гина
я кладу тобі до ніг.

запльований асфальт вокзалу Святую Землицю поцюлював, усе як належить.
емоції ще неясні. але точно не як в укрліт яку в школі вчили
а поки в Коломиї шолі уйду до повернення в Київ з ЛЖ у монастир
чи хоч більш-менш
з метою роздупліжу в українських реаліях
буду ліпше телевізор дивитись (шютка)

тег aventura 2006-2007 засім закрито.

будемо думати шота нове й инакше.

роздуплився, що тут э кирилиця,
згадую, як воно друкувати десятьома пальцями.

па-адма-асковниэ вэчэра тривають, працюю падмастэрьэм на художника ггг
всупереч стереотипам, до речы, в смт живе собы чувак з Украъни, розмовляэ украънською, ы нормально до нього ставляться,
ныхто з Калаша не стрыляэ, як ы у Львовы за росыйську ггг

скоро мене дехто зненавидить за все быльше позбавлення выд нацыональноъ ненависты.
мене теж не зобижають. довелося тыльки в словнику Ожегова показати, що я украИнец, а не укрАинец.
це як звОнят-звонЯт. питання грамотносты, а не полытики.

резюме на русском. о вопросах русской орфоэпики.