Po chomu zhyttja?
10 червня в Мехіко відбувся великий марш у рамках Іншої Кампанії, організованої сапатистами. Причиною демонстрації стала смерть іще однієї людини внаслідок конфлікту між мешканцями Атенко (передмістя Мехіко) та поліцією 3 та 4 травня.
20-річний Алексіс Бенумеа перебував у комі в лікарні впродовж 30 днів після того, як йому в скроню влучив балон зі сльозоточивим газом, який поліція застосовувала проти демонстрантів у Атенко.
Студенти та викладачі Національного автономного університету Мексики (УНАМ), де на факультеті економіки навчався Алексіс, організували 24-годинний семінар "Проти варварстава та свободу", що складався з лекцій, музичних і театральних перформансів та груп з обговорення політичної ситуації в країні та соціальної теорії.
Серед думок, викладених учасниками: коли уряд порушує закон чи надлишково застосовує силу - злочинцем є саме влада, а не представники громадянського суспільстве; тому необхідно не тільки протестувати, а активно домагатися покарання винних - у вязницях мають перебувати не протестанти, як тепер, а поліцейські та політики, що дозволили статися в Атенко тому, що сталося місяць тому.
Наступного дня після багатолюдного похорону Алексіс, студенти УНАМ та інших вузів, молодь, мешканці Мехіко та Атенко, батьки Алексіс та преставники сапатистів вийшли на вуліцю. Демонстація налічувала близько 20 тисяч чоловік. Дата акції збіглась із 25 річницею різанини в Мехіко 10 червня 1971 року.
Проходячи повз стіни поліції, що охороняє підходи до банків, державних установ і супрмаркетів у центрі Мехіко, колона скандує:



La policia tiene dos caminos -
Estar con el pueblo o ser asesinos!
(міліція з народом: "поліція має два шляхи - перебувати з народом або бути вбивцями")
У багатьох поліцейських, особливо індіанської зовнішності - досить винуватий вираз обличчя.

Мешканці Атенко точать мачете об асфальт навпроти представників влади, студенти малюють фарбою свастики на щитах поліцейських.





Сапатисти у своїх чорних масках заспокоюють найбільш активних, застерігаючи проти провокацій.



Батьки Алексіс разом із речником сапатистів Маркосом - попереду колони серед імпровізованої охорони, як під час нашої Помаранчевої революції: люди тримаются за руки, щоб сторонні не пройшли всередину.
Alexis vive -
La lucha sigue!

Alexis no murio -
El gobierno lo mato!-

вигукують учасники ("Алексіс живе - боротьба триває", "Алексіс не помер - його вбив уряд").

Ni perdon, ni olvido -
Castigo a los asesinos!

("Ні пробачення, ні забуття - покарання вбивцям!")

Батько загиблого, виступаючи на Сокало, говотить про десятиліття боротьби мексиканців за реальні свободи, за дотримання прав людини. За його словами, покоління Алексіс продовжує цю традицію, ставши, нині, поколінням Іншої Кампанї.





Субкоманданте Маркос запитує, чому жоден з нинішніх кандидатів у президенти Мексики не говорить про вбивства молоді, не говорить про згвалтування поліцейськими 40 увязнених жінок Атенко.
За що вони боряться? За краще життя народу своєї країни - чи за контроль над її багатствами? Тож
"Cuanto por la vida de Alexis?
Cuanto por nuestro pais,
por nuestro Mexico?" -
запитує Маркос ("по чому життя Алексіс? По чому наша країна, наша Мексика?").

Інша Кампанія не підтримує жодного з політиків, і багато простих мексиканців теж кажуть, що "всі вони однакові".
Тим часом газети друкують рейтинги: кандидат від спонсорованої місцевим мілярдером опозиційної й офоційно лівої партії Обрадор - 33%, кандидат від партіі влади Кальдерон - 31%. Місто завішане, заклеєне та заграфіттіне як політичною рекламою, так і бунтівними закликами. "(пора зрозуміти) Вони брешуть" - стверджує напис навпроти логотипів двох найбільших ТБ каналів.
Чимось знайомим пахне це повітря.

Артем Чапай, Мехіко